Марьянкина гора

Марьянкина гора – один из старейших николаевских топонимов, название местности на северо-восточной окраине Крабельного района (бывшее с. Богоявленское) – восточная часть улиц Кутузова, Жукова, улицы Рыльского, Затонского.

Существют разные версии проихождения названия. Одна из них связана с местной легендой о любви казака и монахини Марьянки (легенда записана Дризо Викторией Яковлевной со слов жительницы Корабельного района Ирины Мазурок /Покиданец/ и опубликована в книге «Козацькі поселення на Миколаївщині: Історія та легенди»).

В качестве более вероятной версии следует признать, что название связано с первопоселенцами этой местности – семьей Марьянко, представители которой и ныне проживают в Корабельном районе г. Николаева.

Про Мар`янку та Мар`янків рід, або легенда про Мар`янкину гору у Богоявленську

Розповідала цю легенду бабуся Ганна Мезінова, що й досі живе на Мар`янкиній горі. Спочатку про Мар`янків рід. Цей рід дуже славився своїми дівчатами і жінками у Богоявленську. Кожен тутешній хлопець вважав собі за честь взяти жінку з цього роду. А Мар`янківські дівчата, як одна, блакитноокі, біленькі, привітні. Всі мали хист малювати та співати. Мар`янки споконвіку жили на горі, то на честь їхнього роду гору і прозвали Мар`янкиною.

А ще прапрадід розповідав таку легенду.

Стояв колись у Богоявленську монастир. Була там черниця Мар`янка. Молилася Господу, малювала ікони, а ще дуже любила вона малювати степ, річку Буг, маленькі білі хатки понад річкою. Часто ходила Мар`янка з іншими монашками до Ключової балки, де бив ключ з живою водою. Одного разу біля джерела зустріли «сестри» козацький загін. Запав у душу Мар`янці один парубок — високий, ладний, чорнобривий козак. І парубкові сподобалася Мар`янка. Став він навідуватися до монастиря, чекав Мар`янку біля джерела, а вона ластівкою летіла до коханого. Одного разу, коли вони зустрілися, налетіли на них бусурмани. Посадив козак Мар`янку на коня, наказав їхати до монастиря, а сам почав битися з татарвою. Бився, бився, багато ворогів побив, але не витримав натиску. Впав поранений. Замучили бусурмани козака. Мар`янка встигла доїхати до монастиря, зачинилися ворота монастиря-фортеці. Ніхто тепер не зайде до святині.

Довго чекала дівчина свого козака. Пішла вона з монастиря. Оселилася на високій горі. Побудувала собі маленьку хатинку, розмалювала її червоними квітами, пташками та деревами, насадила город. А влітку народилася в неї дитина. Така ж лагідна та гарна, як той козак, наречений Мар`яни. Так і живе з давніх давен рід Мар`янків на тій горі. Гору люди назвали Мар`янкиною. А в роду Мар`янків всі жінки та дівчата малюють, розписують хати та печі червоними квітами та півнями.

Записала  В.Я. Дрізо від І. Мазурок 1961 року народження.

 

Источники и литература:

Козацькі поселення на Миколаївщині: Історія та легенди / В.Я. Дрізо та ін. – Миколаїв.: Можливості Кімерії, 2001.

Легенди про Корабельний район [Електронний ресурс] // Корабелов INFO.  Режим доступу: http://www.korabelov.info/istoriya/legendi-pro-korabelniy-rayon.html

Мицик С.В. Роль миколаївського етнографа, краєзнавця В. Дрізо-Омеляненко у відродженні, збереженнні та популяризації народної традиційної культури  Миколаївщини / С.В. Мицик // Традиційна культура народу в ХХІ ст.: стан та перспективи розвитку, проблеми державної підтримки: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Народознавчі студії пам’яті В.Т. Скуратівського». Київ, 21-22 жовтня. – К. : Стиль, 2010. – С. 220-226.

 

В.В. Щукин

Posted in История Николаева, М, Статьи, Топонимика, Щукин В.В..